Люди, які виросли в часи СРСР, люблять казати, які тоді були добрі та позитивні мультики, не те що зараз. Але чи все з ними було так позитивно, як розказують бабусі, дідусі та батьки?
В Україні кілька поколінь зростали на радянських мультиках. На цих мультиках зростало і покоління дітей, які народилися у 90-ті. Існував навіть окремий канал, на якому показували виключно радянські мультики та дитячі казкові фільми. Він називався “Детский мир”.
Минули роки, і саме під час повномасштабної війни стало очевидно, що мультики так само як фільми, серіали, та мюзикли стали для росії інструментом пропаганди. Авторка цієї статті також не була виключенням, і в дитинстві бачила популярні радянські мультики.
Як саме працює пропаганда в дитячому контенті радянських часів? Розберемо на прикладах.
Простоквашино
Культовий радянський мультик про хлопчика дядю Федора, який втік з котом від батьків у село Простоквашино, і його пригоди там. Згодом зʼясовується, що хлопчик втік від батьків не просто так, а через те, що в сімʼї не дуже гарна атмосфера - постійно сваряться, звинувачують одне одного, перекладають відповідальність і загалом демонструють досить токсичну, як би зараз сказали, модель сімейних відносин.
Чого лише вартують фрази:
“Ця картина дірку в стіні закриває”
“Був би в мене такий кіт - я, може, і не одружився б ніколи” (йдеться про кота Матроскіна, з яким дядя Федор втік в село).
Слід зауважити, що фраза про кота сказана, коли батьки поїхали на море, тим часом як їх син живе десь там в Простоквашино.
Тобто тут дітям показують, що саме ця модель стосунків нормальна, коли батьки знімають із себе відповідальність і взагалі не переймаються, що їх син десь втік. Цікаво, що під час сучасної війни російські матері також демонструють байдужість до того, що чекає їх синів - байдуже, вбʼють їх, чи візьмуть в полон - аби “отдали долг Родине”.
Інший цікавий наратив, який простежується - що треба радіти, коли маєш мало. Адже для тамтешнього поштаря верхом щастя було отримати велосипед:
“Це я чому раніше злий був? Тому що в мене велосипеда не було”
Тобто така елементарна річ, яка полегшує роздачу листівок і потрібна для роботи - то вже розкіш.
Ще один наратив, на який варто звернути увагу: “Щоб продати щось непотрібне, треба спочатку купити щось непотрібне, а в нас грошей нема”. Після чого хлопчик, кіт і пес вирушають шукати скарб. Тобто потрібні гроші, але заробити їх - не варіант, краще піти пошукати. Хоча, враховуючи те, що дядя Федор сам почав жити, було б логічно, якби він і підробіток пошукав би. Але ні.
Гроші вони таки знайшли, тільки купили на них лише корову. Ще один натяк на те, що “багатство - то зло”, який додається до наративу, що “аби заробити гроші, працювати не обовʼязково”.
Власне, зараз для заробітку ідуть вбивати українців, а “скарби” знаходять в будинках тих, кого вони вбили, або тих, хто евакуювався. Щоправда, замість корів з велосипедами були чайники, холодильники, пральні машини, білизна.
Вінні Пух
Є дві версії цього мультику, який створювали за казкою Алана Мілна - радянська та діснеївська. Але поговоримо ми, звісно, про радянську. Адже сюжет в обох мультиках приблизно однаковий, а от їх меседжі відрізняються.
Так, радянський Пух - це такий собі наглий і хамовитий персонаж, який любить без запрошення прийти в гості, поїсти там, посидіти кілька годин. Це персонаж, який зʼїдає подарунок, який несе другові і гучно з ноги стукає в двері. Тож подібні приклади - явно не те, чого варто навчати дітей.
З іншого боку, цей мультик також дає дітям зрозуміти, що приходити без запрошення в домівки сусідів і ламати двері - це цілком нормально, і немає тут нічого забороненого. Власне, цим зараз росіяни і займаються - ті самі покоління, які зростали на радянському Вінні Пуху.
Незнайко на Місяці
Це екранізація казкової трилогії Миколи Носова. Але зупинимося ми саме на мультику “Незнайко на Місяці”, адже тут зібраний чи не весь асортимент шкідливих радянських наративів, які росія і зараз використовує.
Сюжет такий, що є містечко коротунів, де всі злагоджено працюють як один механізм, де немає багатих і грошей. А замість купівлі-продажу там - щось на кшталт бартеру. Отже, маємо утопічну модель комуністичного суспільства, яку пропагували в СРСР.
У цьому містечку є Незнайко - він бавиться, байдикує, не працює, тому виступає у казці не зовсім позитивним персонажем, який йде проти системи. Тобто ось вже другий наратив - про те, що виділятися не можна.
Отже, Незнайко відправляється на Місяць, який фактично є спотвореною алюзією на країни заходу, зокрема, США. Це видно навіть з назв видуманих місячних міст - наприклад, Лос-Кабанос, Лос-Поганос, Лос-Свинос. Тобто дітям вже дають зрозуміти, що місце це дуже погане, і живуть там тільки поганці.
Натомість міста, звідки прилетів Незнайко, мають протилежні за забарвленням назви - Квіткове місто, Сонячне, Зелене.
У процесі подорожі головного героя Місяцем дітям тільки продовжують втлумачувати, що право приватної власності, наявність грошей і капіталістична форма суспільства - це зло, і ринкові відносини - це зло. А ось те, як живуть коротуни в рідному місті Незнайки - це те, до чого треба прагнути.
Це показано в тому, як Незнайко не заплатив за вечерю в ресторані на Місяці, або як зʼїдає грушу з дерева, що росте у дворі пана Клопса і після цього тікає, бо власник нацькував на нього крокодилів.
Та й загалом дітям показують, що жителі Місяця пригноблені, там є поліція, і немає ніякої рівності. А єдиною опозиціонеркою “режиму” є Зірочка, яка приєднується потім до Незнайка.
Головний меседж мультику - захід це зло. І весь уклад життя в західних країнах - шкідливий для жителів пострадянського простору (адже мультик робили вже в 90-ті роки). Дітей налаштовують вороже до всього іноземного.
Чужий голос
Це радянський мультик, який вперше був показаний у 1949 році. Він про сороку, яка повернулася з-за кордону і розказувала, що там бачила, і як там співають. Здавалося б, сюжет цілком невинний.
Але сорока починає співати те, що почула в подорожі, і це схоже на джаз, який тоді вже був популярним в США. Інші птахи сприймають цей спів агресивно, нападають на сороку і виривають їй пірʼя. А один з птахів каже:
“Хай повертається туди, де спів її не зробить їй ганьби”
Тобто наратив цього мільтику приблизно такий же, як і в незнайки: захід - це зло і ворог, культура їх не прийнятна, та і будь-яка культура за межами СРСР для радянських людей має бути неприйнятна.
То чим же шкідливі російські і радянські мультики?
Діти - це та категорія суспільства, на яку найлегше вплинути. Саме в дитинстві люди поглинають все, що чують і бачать в оточенні - від батьків, вихователів, вчителів, фільмів та мультиків, які дивляться.
Саме дітям легко втлумачити потрібні меседжі і налаштувати на певний думки та настрої, адже критичне мислення ще тільки починає формуватися. Діти довірливі та відкриті, тож пропаганда, тонко вплетена в казки та історії, діє безвідмовно.
Так і що з цим робити?
Тут як із вибором джерел новин та інформації для дорослих. Слід відмовитися від всієї російської медійної продукції - як минулого, так і сьогодення. Та і “годувати” дітей радянським контентом теж не слід. На щастя, зараз досить просто шукати справді добрі та користі мультики та казки.
Взяти, наприклад, старі мультики Disney - для 40-50 років минулого століття вони мають досить якісну графіку та музику. Та головне - вони не містять меседжів, які спонукають ненавидіти тих, хто від тебе відрізняється чи живе в іншій країні, вриватися в будинки без запрошення і красти чужу власність.
Обирайте контент правильно як для себе, так і для своїх дітей.