Двадцяте століття кардинально змінило розуміння, методи і зміст анатомії людини. Досягши до кінця минулого століття своєї вершини як описова, аналітична наука, в XX столітті анатомія зайняла одне з ключових місць у пізнанні людини, об'єднавши описові, історичні, експериментальні і кількісні підходи до вивчення форми і будови людського тіла і складових його частин на всіх рівнях пізнання живого - від макроскопічного до субмікроскопічного.
Більше цікавої інформації із області анатомії ви знайдете на http://anatomia.org.ua!
У XX ст. розширився «географічний ареал» анатомії. Якщо на початку століття анатомією займалися тільки в європейських країнах, включаючи Росію, в країнах Північної Америки і частково в Японії, то в даний час анатомією займаються на всіх континентах. Різко зросла кількість анатомічних кафедр та інститутів і відповідно число спеціалістів анатомів. Так, в Радянській Росії з 1918 по 1922 року було відкрито 16 медичних факультетів у знову організованих університетах, а до кінця 70-х рр. в СРСР нараховувалось понад 80 анатомічних кафедр в медичних інститутах і факультетах. Крім того, кафедри анатомії є в інститутах фізичної культури.
На рубежі двох століть відбулися події, які позначили перехід анатомії в XX в. Став застосовуватися рентгенівський метод, який поклав початок рентгенівської анатомії. Була відкрита радіоактивність, на основі якої виникли нові методи морфологічного дослідження, наприклад авторадіографія.
Почали використовуватися методи забарвлення тонких нервових структур і була висловлена теорія нейронного будови нервової системи. Стали застосовуватися методи статистики, що дозволили отримати об'єктивні кількісні характеристики мінливості будови організму, органів, різних морфологічних структур. Прогрес клінічної медицини, в першу чергу хірургії, розвиток педагогічних наук, теорії і практики фізичної культури і спорту та інших сфер практичної діяльності людей стали стимулом для прикладних напрямків розвитку анатомії. До початку XX в. чітко проявилася тенденція розглядати анатомію не тільки як «мистецтво розсічення», а й як теоретичну науку.
Протягом XX століття істотно змінилися концептуальні (методологічні) підходи до анатомії. В про-противаги пануючим раніше аналітичним і сумативним (організм як сума складових його частин) поглядам висувається організмічна концепція.