Дружківській ліквідатор аварії на ЧАЕС розповів про події майже 35-річної давнини

Першими після аварії на ЧАЕС взяли на себе удар пожежні підрозділи самої станції. Потім по тривозі були підняті рятувальники сусідніх міст.

У ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції чималу роль зіграли і наші земляки.

Як розповів кореспонденту сайту 06267 голова Дружківської міської організації «Союз ветеранів та інвалідів Чорнобиля» Олексій Белоносов, для допомоги в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС наші земляки призивалися через військкомат, хтось поїхав туди добровольцем, кого-то відрядили від міських підприємств і організацій.

«В даний час на обліку в нашій організації 60 осіб, - каже голова «Союзу ветеранів та інвалідів Чорнобиля». - А всього в Дружківці мають статус постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС 352 людини».

Що стосується безпосередньо ліквідаторів наслідків аварії, то таких на сьогоднішній день в Дружківці залишилося 95 осіб, додав Олексій Белоносов.

Сам він у складі окремої пожежної роти 25-ї бригади хімзахисту протягом майже півтора місяця - з 2 червня по 11 липня 1987 року - на даху третього енергоблоку ЧАЕС займався зніманням старого покриття.

«Третій енергоблок розташований поруч з четвертим, де і сталася аварія, - розповідає Олексій. - На той час, коли ми туди приїхали, четвертий енергоблок вже був накритий саркофагом, однак третя зона, де ми працювали, була зоною підвищеної радіації».

Всі ліквідатори працювали на даху 3-го енергоблоку не більше двох хвилин на день.

Як згадує Олексій Белоносов, спочатку на дах заходила громадянська розвідка, потім - військова. Вони визначали за допомогою приладів, як довго і в якому місці на даху можна працювати.

«Поки проводилася розвідка, ми сиділи у притулку, - каже Олексій. - Потім - команда, і ми, десять-п'ятнадцять чоловік, працювали відведений час на даху, кожен на своїй ділянці. Час знаходження на даху не перевищував двох хвилин, в залежності від місця. Наприклад, в двох кроках від мене ліквідатору давалося півтори хвилини, а мені, припустимо, хвилину сорок п'ять секунд. Цей час, в залежності від замірів розвідників, кожен раз міг змінюватися. Але, повторюся, він ніколи не перевищував двох хвилин».

Основними знаряддями праці на даху для ліквідаторів тоді були сокири і лопати - знімали старий бітум, очищали дах.

Засоби захисту - респіратори і костюми ОЗК.

«І так тривала зміна за зміною. За нами приходили інші, - каже Олексій Белоносов. - Це потім вже приїхала інша бригада, яка клала нове покриття третього енергоблоку. А ми в той час знімали стару покрівлю».

Спустившись з даху, ліквідатори відразу прямували в душ. Потім їх вантажили на «Урали» і відправляли в село Оране - там розташовувалася база ліквідаторів.

«Дорога була складною і займала не менше години, - згадує дружківський «чорнобилець». - З бази на роботу ми спочатку їхали на «чистій» техніці. Доїхавши до села Лільово (там друга зона), пересідали в ГАЗи-66, які не могли заїжджати в «чисту» зону. І вже на цих машинах доїжджали безпосередньо до третього енергоблоку».

Всього за час свого перебування на ЧАЕС ліквідатор наслідків аварії Олексій Белоносов 29 разів працював на даху третього енергоблоку.

Всі, хто був поруч з ним тоді, отримали за цей час гранично допустиму дозу опромінення.

«Пам'ятаю, коли нас привезли туди, деякі з бригади жартували: «Пощастило вам, хлопці. На даху працювати будете. Значить, і додому раніше за всіх поїдете», - згадує він.

В окремій пожежній роті, де служив Олексій Белоносов, з ним було ще п'ятеро дружківчан. На цей час з шістьох в живих залишилося двоє.